Судді, адвокати і прокурори – складові однієї системи і повинні спільно працювати на підвищення довіри до судочинства

Про це сказав суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Мартєв за підсумками першої установчої зустрічі Львівської регіональної ради реформ у сфері правосуддя, що відбулася 14 листопада. Її присвятили проблемним питанням застосування новел процесуального законодавства. Організатором і координатором заходу став Проект ЄС «Право-Justice». У зустрічі взяли участь представники судової влади, Міністерства юстиції України, національні та міжнародні експерти Проекту ЄС «Право-Justice», юристи-практики та науково-освітня спільнота регіону.

Сергій Мартєв зазначив, що адвокати регіону схвально відгукувалися про суворе застосування процесуальних новел суддями першої інстанції. Зокрема, йшлося про вимоги щодо вчасного подання всіх доказів сторонами до початку розгляду справи по суті. Спочатку правники ставилися до новели з насторогою, однак скоро зрозуміли її переваги – це позбавляє можливості недобросовісних колег здійснювати процесуальні диверсії. Відтак адвокати просили і в суддів апеляційного суду підтримати ініціативу їх колег з першої інстанції. «Я також взяв для себе на замітку, що гарні починання варто підтримувати. Зокрема з метою позбавитися радянської інерції, коли нібито для повного та об’єктивного розгляду справи перед дебатами долучаються все нові й нові докази, позбавляючи процесуального візаві надати контрдоводи», – сказав суддя.    

Представники судової влади звернули увагу учасників процесу на ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України «Неприпустимість зловживання процесуальними правами». Суддя ВС зауважив, що всі випадки недобросовісного користування правами не повинні залишатися без реагування. При цьому, на його думку, спільними зусиллями вирішення зазначеного питання треба переводити в площину професійної етики та, відповідно, практики притягнення до дисциплінарної відповідальності, як у адвокатському середовищі, так і в прокурорському, зокрема у випадку неявки у судове засідання без поважних причин. «Це єдиний спосіб підняти імідж судової системи. Причому треба розуміти, що до неї входять не лише суди, але й адвокати і прокурори. Це має бути наша спільна робота», – наголосив суддя Верховного Суду. 

На зустрічі також обговорювали питання застосування «гонорару успіху». Суддя ВС зауважив, що оплата послуг адвоката за принципом «немає виграшу – немає оплати» – світова практика та не суперечить засадам розумності, добросовісності і справедливості. Однак у такому разі варто взяти з міжнародного досвіду й інше правило, коли адвокат сам несе витрати у справі та працює на свій страх і ризик. Також доцільно за таких обставин розглянути питання щоб витрати на оплату «гонорару успіху» несла та сторона, що укладає угоду, а не сторона, що програла. Крім того, на думку судді ВС, важливо, щоб цей спосіб оплати юридичних послуг був етичним, а врегулювати правила його укладення можливо нормами на рівні органів адвокатського самоврядування. Натомість врегульовувати це питання на законодавчому рівні або судовою практикою не має необхідності.   

Сергій Мартєв звернув увагу на зауваження європейських експертів, що в Україні й без того спостерігається надмірний судовий контроль. Наприклад, на їхню думку, якщо мер міста дозволив побудувати в центрі населеного пункту некрасивий будинок, це не означає, що відповідний дозвіл треба обов’язково оскаржувати в суді. Натомість посадовець має нести політичну відповідальність на наступних виборах.

Суддя ВС також навів приклад з вітчизняної практики. З огляду на ст.158 Сімейного кодексу України, визначення способів участі вихованні  та спілкуванні із дитиною батька, що проживає окремо від неї є компетенцією органу опіки та піклування, та рішення цього органу є обов’язковим до виконання. На підставі ч.1 ст.159 Сімейного кодексу України підставою звернення до суду є створення перешкод у спілкуванні батьком, з яким проживає дитина, зокрема ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування. Проте є поширеною практика звернення батьків до суду без попереднього звернення до органу опіки та піклування.

Причиною цього є неврахування змін до редакції ст.124 Конституції України. У старій редакції ч.2 цієї статті юрисдикція судів поширювалася на усі правовідносини, що виникали у державі. У редакції ч.2 ст.124 Конституції України  в редакції від 02.06.2016 року юрисдикція судів поширюється лише на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

«Суд не повинен підміняти собою інший орган влади. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», – сказав Сергій Мартєв. Він також додав, що така підміна суттєво впливає на завантаженість судів, а це сьогодні становить дуже серйозну проблему.

В межах заходу з представниками судової системи мали змогу поспілкуватися дуже активні, за словами судді ВС, студенти ВНЗ регіону. Їм запропонували співпрацю за двома напрямами. Перший – участь у соціологічних дослідженнях щодо роботи судів, другий – вивчення вузькоспеціалізованих практичних питань, що можуть бути використані науковцями для практичних досліджень.  

Зустріч була корисною для всіх учасників, підсумував Сергій Мартєв. Також він зазначив про важливість таких заходів для суддів, зокрема Верховного Суду, оскільки на них можна почути відгуки громадян про їхню роботу. «Ці відгуки, зворотний зв’язок для нас дуже важливі», – сказав суддя ВС.   

За повідомленням прес-служби суду